Не вбивай мене, мамо!

Наш процес життя на землі здійснюється за певним кругообігом, ритм якого постійно прискорюється. Історія відходить у минуле, але багато людських хиб та проблем передаються від покоління до покоління. Ти народжуєшся, ростеш, радієш життю, молодості, розважаєшся, задовольняєш свої духовні і, далеко не в останню чергу, тілесні потреби. Про наслідки останнього мало хто задумується навіть тоді, коли за ці «розваги» доводиться платити життям ненародженої людини і, вже згодом, своїм, зруйнованим після першого кроку.
З давніх-давен аборт відносять до ряду найстаріших проблем суспільства, медичної етики, філософії. Жодна релігія не дозволяла своїм правовірним брати участь у цьому процесі. Але сьогодні наше покоління, починаючи ще з ХХ століття, почало поширювати «мистецтво» штучного переривання вагітності, легалізувало та прийняло аборти, ввівши їх навіть у пункти планування сім’ї, майбутнього, регулювання народжуваності. Розвиваючи цим свої цивілізаційні уявлення про контроль та унормування, ми не бачимо цінності людського життя, хоча живемо вже досить давно не в Римській імперії. Цінність ембріона почала пізнаватися ще з раннього християнства, коли вбивство ненародженого прирівнювалося до вбивства людини. Адже християнська концепція стверджувала, що знищення плоду позбавляє його хрещення, очищення душі, отже це є смертельним гріхом. Тому в середні віки аборти вважалися страшним злочином, тягли за собою у покарання смертну кару, а вже згодом тюремні ув’язнення і каторжні роботи не лише для лікарів, але й для пацієнток.
Сьогодні ж сучасні законодавства про аборти, прийняті багатьма державами, частіше всього дозволяють переривання вагітності у першому триместрі (до 12 тижнів) вагітності.
Що ж стосується релігійних заборон, то зараз, мабуть, уже всім відомо, що Папа Римський змінив «список» гріхів, які ведуть у пекло. Так, до речі, аборт, зроблений до двадцятидення існування малюка-ембріона вже не вважається гріхом перед обличчям Господа. А перед собою? А перед людьми?
Усім відома статистика говорить, що в Росії лише два відсотки жінок ніколи не робили аборти, в Україні ж щороку через це «горе» не народжується близько 300 тисяч дітей, а 60% жінок, які роблять аборти, переривають таким чином першу вагітність. Дуже шкода, що багато хто із нас вважає ембріон не дитиною, поки він не почне ворушитися відчутно для навколишнього середовища. Але ж ще із самого початку його зачаття ми маємо справу з окремим організмом, який одразу отримує свій унікальний генетичний код, починає формуватися за своєю власною програмою! За теорією ймовірності двох генетично однакових організмів бути не може.
Вбиваючи дитину, жінка вбиває і своє здоров’я. Один із американських вчених Скотт Соммервіль стверджує, що його колеги медики довели зв`язок абортів з раком молочної залози: «Це захворювання поширюється дуже швидко, що стало загадкою для вчених. Медичні дослідження показали, що причиною зростання захворюваності може бути аборт. Вагітність жінки зумовлює гормональні зміни, які, в свою чергу, змінюють структуру її грудей. Естроген та інші гормони наповнюють організм матері. Під їхнім впливом грудні клітини потужно ростуть. Мережа молочних проток починає розвиватися, щоб потім перетворитисяв справжні молочні залози. У цей час клітини найчутливіші до впливу деяких чинників, що спричинюють рак. Передчасне припинення вагітності залишає мільйони клітин грудей призупиненими в розвитку, в перехідному стані. У такому вигляді вони мають надзвичайно високий ризик перетворення на ракові».


Та окрім вищесказаного існує ще безліч проблем. Адже аборт не лише ускладнює перебіг наступної, можливо вже бажаної вагітності, але й збільшується і ризик утворення пухлин молочних залоз, шийки і тіла матки, є найчастішою причина гінекологічних захворювань (після аборту вони розвиваються в кожної п'ятої жінки), аборт порушує роботу ендокринної і нервової систем, знижує опірність організму. Взагалі, після одного аборту загроза викидня при наступній вагітності складає 26%, після двох - зростає до 32%, а після трьох – досягає 41 %.
Говорять, що після смерті батьки зустрічаються з душами вбитих ними дітей. Так, якщо знову звернутися до Біблії, то жінка, що зробила викидень і стала вбивцею, обов’язково постане перед Господом і дасть відповідь за свій гріх, бо він вважається гірше смертного. Тому, вбиваючи ненароджене дитя, батьки вбивають себе. Оскільки ненароджена людина, як і доросла, має безсмертну душу, то після смерті відбудеться зустріч батьків з душами убитих ними дітей. Щодо цього, нещодавно прочитала у книзі В. Ю. Тихоплава і Т. С. Тихоплава "Фізика віри", прочитала цікавий факт: за допомогою апаратури науковці виявили, що під час убивства від ембріона-людини відділяється фантом його генетичного апарату, який ніби «мстить» убивці, спричиняючи в нього різні розлади, муки, хвороби тіла, загрозу божевілля й самогубство. Через сорок днів каркас фантома розпадається, утворивши у матці своєрідну енергетичну рану, яка, на відміну від тілесної, не заживає. Якщо жінка знову зачне і зародок прикріпиться до хворого місця, то її дитина буде приречена на тяжку хворобу і передчасну смерть.